Print

Увіковічнити пам’ять Гуртяка Юрія Олександровича. З такою ініціативою виступає СНУ ім. В.Даля

 

Рано вранці 11 липня 2016 року прийшла тривожна звістка з передової – загинув, підірвавшись разом з побратимом на ворожій міні, сєвєродончанин Юрій Гуртяк. У 30-річного захисника вітчизни  вдома залишилися дружина і маленька донька.

Захищати рідну землю Юрій пішов влітку 2014 року, коли його рідний Сєвєродонецьк як раз звільняли від «руського мира». За два роки бездоганної служби в батальйоні «Айдар» Гуртяк став командиром розвідників, заслуживши своєю відвагою повагу бойових побратимів.

Згадуючи Юрія Гуртяка, ми поговорили з викладачами університету, де навчався майбутній захисник, з його близькими і друзями, родичами друзів. З розмови одразу стає зрозуміло, що Юрій Олександрович Гуртяк – справжній патріот України й свого рідного краю. Тим важче сприймається втрата, адже на таких відкритих та світлих чоловіках і тримається Україна.

Юрій Гуртяк з побратимом

Декан факультету хімічної інженерії Раїса Заїка так згадує його: «Так уж случилось, что я довольно близко и неформально знакома с семьей Юрия Гуртяка. Обычная семья. Впечатляло их трудолюбие, сплоченность и готовность прийти на помощь. Сам Юра, его брат Саша, сестра Ира и ее муж в разные годы учились и окончили наш институт. Юра был обычным студентом, но на редкость обаятельным парнем, и вот сейчас я подсознательно начинаю  переосмысливать его действия и поступки. Юра активно и успешно на высоком уровне занимался спортом. Не зря его позывной был Таец. Ему не хватало нагрузок в спортзале, он занимался дома, и надо было видеть, с какой радостью он принял в подарок от меня 24-килограммовую гирю моего мужа и, насколько мне известно, он серьезно и долго с нею работал. Мне кажется, что Юра сознательно или подсознательно долго готовил себя к грядущим испытаниям. И вот сейчас я очень горда тем, что среди наших студентов есть молодые люди, готовые, как бы это пафосно ни звучало, встать на защиту нашей Родины».

Юрій Гуртяк з волонтерами

Про довоєнне життя нашого героя було багато доброго сказано друзями та близькими Юрія Гуртяка. Трійця нерозлучних друзів – Юрій, Євген Белецький та Петро Сек. На жаль, самого Петра на момент зустрічі в місті не було, але так сталося, що друзі бачилися за два дні до трагічної загибелі Юри. Слова подяки батькам Юрія висловила сестра Петра Валентина Сек. Розповіла Валентина про велику любов Юри до своєї сім'ї та своєї країни, із-за чого він і пішов на фронт захищати Україну. «Мы теперь все чувствуем ответственность за то, чтобы сделать этот мир лучше, потому что Юра отдал за это жизнь. И очень хочется, чтобы ему там не было за нас стыдно», – сказала дівчина.

Юрій Гуртяк та Петро Сєк(знято 9 липня)

Мама товариша Юрія Валентина, поділилася про те, як друг її сина міг вселити віру в серця земляків-патріотів, особливо, коли здавалось, що надії вже немає. Юрій дуже любив дітей, няньчився з ними. У рідкісні хвилини, коли Юрій виривався на побивку з передової, навколо нього завжди зграйкою крутилася дітвора, а він зривав свої шеврони і дарував їм. «Это была наша надежда, наша опора. Мы выжили только из-за него, потому что мы верили – как он говорил, так будет», – згадує Валентина. До спогадів приєднується Тетяна Брова, мама ще одного товариша Юрія Гуртяка, Сергія: «Мене завжди вражало, як Юра носився з моїм сином. Сергій любив вранці поспати, і Юра кожного ранку заїжджав за ним, щоб той не запізнився на роботу. Так він дбав і про солдат на фронті – і побут для них організовував, і смаколиків привозив, коли виривався додому». До нашої розмови долучилася Іріна Сек, дружина Петра. Дівчина характеризує нашого героя як сильного і, в той же час, спокійного молодого чоловіка з посмішкою на обличчі. Про таких кажуть – душа компанії. Ірина згадала яскравий момент з життя: «На нашому з Петром весіллі Юра танцював «місячну ходу» Майкла Джексона. Ніхто до весілля навіть не здогадувався про цей його талант! Це було настільки яскраво та правдоподібно, з капелюхом, що багато наших родичів так його і запам'ятали, як «Майкла Джексона». Всі були в захваті!»

Юрій Гуртяк на змаганнях з тайского боксу

«У першу чергу, – каже Євген Белецький, – Юрій Гуртяк, це мій найкращий друг, вже потім ми стали кумами, я хрестив його доньку. Юра – це надійний друг, завжди до будь-якої справи підходив виважено, відповідально, цілеспрямовано. Людина він позитивна була, завжди вмів знайти слово підтримки, підставити дружнє плече в будь-якій ситуації. Не боявся праці. Поспати до обіду, а потім почати думати про роботу – це не про Юру. За отриманою в СТІ спеціальністю інженера-механіка так і не попрацював, бо треба було годувати сім’ю. Тому, хапався за будь-яку роботу: працював водієм, вантажником, займався сільським господарством. Дуже любив свою дружину та маленьку доньку, мріяв про сина. Коли у мене народився син, Юра радів, напевно, не менше за мене. Все казав: ось закінчиться війна, захистимо Батьківщину, виженемо окупанта і тоді подумаємо про сина. Хотів мати велику сім'ю». Юрій любив спорт – займався тайським боксом ще зі студентських часів. Звідси і його армійський позивний «Таєць». До спорту, як і до всього в своєму житті, ставився серйозно. Неодноразово брав участь у змаганнях з тайського боксу міського, обласного, всеукраїнського рівня. Не полишив занять і на фронті. «Юра назавжди залишиться в пам'яті друзів та у моєму серці, як чуйний й надійний товариш», – сказав Євген.

Олексій Архіпов

Завідувач кафедри машинознавства та обладнання хімічних підприємств СНУ ім. В.Даля Олександр Архипов пам’ятає Юрія Гуртяка не як успішного студента, а як добру і порядну людину. «Наш факультет и наша кафедра гордится, что Юрий Гуртяк учился именно у нас. В том, что он читал правильные книги и делал правильные поступки, может быть, есть и заслуга нашего коллектива. Хотелось бы, по крайней мере, в это верить», – сказав педагог. Олександр Геннадійович та Раїса Григорівна поділилися ідеєю про ініціативу університету про встановлення меморіальної дошки на честь Юрія Гуртяка на фасаді навчального корпусу СНУ ім. В.Даля.

Раїса Заїка