Print

Далівці шанували пам’ять 75 роковин Голодомору

 

13 вересня в музеї Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відбулась обласна акція «33 хвилини», присвячена Голодомору 1932-1933 років. Заступник голови Луганської обласної державної адміністрації Володимир Заблоцький, голова луганської обласної філії Асоціації дослідників голодомору в Україні Ірина Магрицька, доцент кафедри «Історія України» Далівського університету Валерій Яконіхін розповіли студентам історію тих жахливих подій. Присутні далівці тримали плакати з назвами населених пунктів Луганської області, найбільш постраждалих від Голодомору. Молодь зачитала прізвища жертв тих років та вшанувала їх пам’ять хвилиною мовчання. Акція буде проходити 12 тижнів у вищих навчальних закладах Луганської області. «Ця серія заходів на території Луганщини покликана оновлювати пам`ять трагедії, щоб таке ніколи не повторювалися на нашій землі, – сказав заступник голови Луганської обласної державної адміністрації Володимир Заблоцький у зверненні до студентів. – Ніколи не забувайте нашу історію. В ній були героїчні моменти, були й трагічні періоди, але це наша історія і ми повинні її шанувати і пам’ятати. Тільки так можна стати справжнім громадянином, патріотом, інтелігентом. Мені б хотілось, щоб ви торкнулися до цих сторінок нашої історії душею і серцем, і тоді історія становиться зрозумілою і рідною». В Києві, Луганську, Харкові коефіцієнт смертності за часи голодомору перевищив 25% від населення. На Луганщині особливо постраждала від голодомору її північна частина. В Луганській області 119 населених пунктів відчули на собі весь жах тих голодних часів. В селах Біловодського району число загиблих дорівнювалося до 80% від населення. Села, які в 30-ті роки XX сторіччя не виконували план заготівель зерна, було занесено на так звані чорні дошки. В Україні нараховувалося більш ніж 400 таких населених пунктів. Для сіл, що потрапили на чорні дошки, застосовували наступні заходи: цілком припинялися довіз товарів, кооперативна та державна торгівля, вивозилися з крамниць всі наявні товари, заборонялася колгоспна торгівля, припинялося всіляке кредитування, терміново стягувалися кредити та інші фінансові зобов’язання. Таким чином, села на чорних дошках були цілком приречені на знищення, а їх населення на вимирання. Сьогодні працюють сотні дослідницьких груп, які по крихтах збирають інформацію про голодомор та імена загиблих в 1932-1933 роках. Документальна книга Ірини Магрицької «Врятована пам’ять» розповідає про Голодомор на Луганщині у 1932-33-ті роки через свідчення очевидців. А книга «Пам’ять, закарбована у слові» в художньому стилі розповідає про ті трагічні часи. В жовтні буде видана книга пам’яті жертвам того часу. В ній буде 31,5 тисячі прізвищ людей, загиблих за наслідками голодомору. «Якщо ви не хочете, щоб Україна залишалася і надалі країною з політичними, культурними, мовними, економічними кризами, то ми повинні знати свою історію, – заявила в кінці доповіді кандидат філологічних наук, доцент, голова луганської обласної філії Асоціації дослідників голодомору в Україні Ірина Магрицька. – Це знання дозволить нам не повторювати ці трагічні сторінки».