Print

Доцента Далівського університету Ірину Магрицьку знов відзначено за науково-дослідницькі статті про події Голодомору

 

На II Всеукраїнському конкурсі для журналістів з тематики Голодомору 1932-1933 років викладач Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Ірина Магрицька зайняла перше місце в номінації «Найкраща публікація в інтернеті». Ірина Магрицька представила на конкурс свої останні науково-дослідницькі статті, присвячені трагічним подіям 1932-33 років – «Політична нація та пам’ять» та «Доля сільської дівчинки з Луганщини як звинувачення більшовизму». Обидві роботи – дослідження долі та родоводу однієї людини, яка після трагічних подій Голодомору залишилася у сім років сиротою. «Я зацікавилася долею цієї дівчинки тому, що від ї сина до мене надійшов лист з проханням допомогти знайти архівні документи, які б допомогли відновити її біографію, – розповіла голова Луганської обласної філії Асоціації дослідників голодоморів в Україні, викладач філологічного факультету доцент Ірина Магрицька. – Було відомо тільки те, що вона залишилася сиротою після Голодомору та досі не знає свого справжнього прізвища та дати народження». Родовід жінки було встановлено. Ірина Магрицька відвідала рідне село жінки, що майже вимерло ще в період Голодомору. Знайшлися дві старі жінки, що вчилися разом з цією дівчинкою та пам’ятають її та її родину. Після цього з’ясувалося, що Ганна Неласа-Монакова, героїня розповіді, яка зараз живе у Москві, цілих 75 років добре пам’ятала, що ж насправді сталося з її родиною під час Голодомору. Але весь цей час боялася того, що правда про розкуркулення батьків може зашкодити кар’єрі її синів. Лише після того, як вона отримала з Луганська інформацію про своє справжнє прізвище, про своїх найближчих родичів, коли побачила сфотографовані краєвиди її села, аудіозаписи розповідей декількох землячок-ровесниць, приступила до написання спогадів. Ірина Магрицька займається темою голодомору 1932-1933 років в Луганській області з 2000 року. Вона обстежила біля двохсот сіл, організувала декілька експедицій у 5 районів нашої області. «Я не аналітик, не теоретик Голодомору, а практик. Ця тема зацікавила мене декілька років тому під час фольклорно-діалектичної експедиції з студентами по селах нашої області. Ми записували розповіді людей про природу, життя, звичаї, обряди тощо, – розповіла Ірина Магрицька. – Всі люди старшого покоління у своїх розповідях згадують про події 1932-33 років. Вони розповідали страшні речі. Коли я почала прослуховувати ці аудіозаписи, я замислилася над тим, як така трагедія могла статися на родючій українській землі. Тоді я захотіла дізнатися більше, але побачила в цій темі повний вакуум. Я поставила собі мету – об їхати всі села нашої області на предмет запису розповідей людей, бо очевидців цієї трагедії залишилося вкрай мало». Нещодавно Ірина Магрицька видала книгу «Врятована пам’ять», що розповідає про Голодомор на Луганщині у 1932-33 ті роки через свідчення очевидців. Книга має майже 500 сторінок. Всі матеріали у книзі є документальними. Ірина Магрицька продовжить роботу над дослідженням теми Голодомору та планує вмістити подальшу інформацію у другий том книги, який буде слугувати документальним підґрунтям нашої історії. Указом Президента України у 2007 році за вагомий особистий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну сумлінну працю і високий професіоналізм Ірину Магрицьку було нагороджено орденом княгині Ольги 3-го ступеня.