Print

Наш потяг їде в далекі краї, без зупинок і без перерв

 

У Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля розглядаються питання про впровадження на залізницях нової технології

Пасажири поїздів, які ніколи не їздили за кордон, навряд чи знають про те, що колії залізниць різних країн відрізняються один від одного. І для того, щоб доїхати до деяких пунктів призначення, необхідно замінити колісні пари – візки, на яких стоять вагони – на відповідні по ширині.

В Україні ширина залізничної колії становить 1520 мм, в більшості європейських країн 1435 мм. Однак є країни, в яких цей показник може становити 90 см, а також доходити до 9 метрів. Це викликає певні труднощі у транспортуванні вантажів, у перевезенні пасажирів, у грошових витратах. Варто відзначити, що маніпуляція із заміною колісних пар може займати від 3 до 8 годин. Вся справа в трудомісткій частини такого завдання.

«Спочатку потрібно відігнати поїзд на запасний шлях. Там за допомогою спеціального крана по черзі піднімають кожен вагон, під який замість візків, призначених для одного розміру колії, встановлюється візок або колісні пари з іншим, необхідним, розміром», – розповів декан факультету рейкових комунікацій СНУ ім. В. Даля Валентин Могила.

Тут уж дійсно, простіше або автобусом, або літаком – економія коштів у першому випадку, окупається економією часу в другому. Найзручнішим варіантом не тільки для перевізників, а й для пасажирів є система з розсувними колісними парами. Особливо зручне застосування цієї технології у випадку перевезення цистерн з небезпечними токсичними вантажами.

Ще в 2004 році в Сілезькому технологічному університеті в Катовіці під патронатом Євросоюзу була створена робоча група для розробки загальноєвропейських проектів по проблемних місцях залізничного транспорту. Фахівці з 13 європейських країн намагалися вирішити актуальні проблеми залізничного транспорту. Координаторами за проектом «Локомотив із розсувними колісними парами для залізниць Східної та Західної Європи» було обрано ректора Далівського університету Олександра Голубенка та декана факультету рейкових комунікацій СНУ ім. В. Даля Валентина Могилу.

«Головним завданням для групи було визначено розробку розсувних колісних пар. Нами були підготовлені матеріали відповідного проекту з повним науково-технічним та економічним обґрунтуванням. Однак наша розробка була відкинута «Укрзалізницею», яка дала проекту негативну оцінку», – зазначає учасник проекту.

Система, що розроблена на базі факультету рейкових комунікацій, заснована на прикладі двох зарубіжних систем перебудови колісних пар. Проте вчені Далівського університету внесли свої ідеї щодо подолання бар`єру різниці розміру колії. Це при всьому тому, що технічна сторона реалізації проекту була дуже нескладною. Суть офіційної відмови «Укрзалізниці» була досить банальною. Україні на той час просто було не до впровадження нових технологій. Поміняти візки під вагонами технічно набагато простіше, ніж конструкторське виконання всього поїзду. Для впровадження нової технології потрібні значні початкові капіталовкладення. Але в майбутньому реалізація проекту могла б себе окупити, а також зменшити витрати і час доставки пасажирів і вантажів.

«Іноземні системи «SUW-2000» і «Talgo» використовують локомотивну тягу. У цій системі застосовують на станціях стикування технологічні зупинки поїзду для його переоснащення. Завданням нашої технології є створення мотор-вагонного поїзду, який міг би перебудовуватися з однієї колії на іншу на власній тязі, без зупинки і переформування», – розповів Валентин Могила.

Система, розроблена вченими університету орієнтована на мінімальні зміни конструкції наявного тепловоза. Зараз розробка перебуває на етапі теоретичних, модельних досліджень. Вже розроблено математичний апарат, що описує роботу розсувний колісної пари на колії однієї та іншої ширини. Для того, щоб виявити недоліки і можливі проблеми розробки, необхідна підтримка проекту. Після оцінки «Укрзалізниці» інтерес до проекту в країні-координаторі зменшився, а сама розробка технології була припинена.

За словами Валентина Могили, з того часу практично немає наукових публікацій з даної тематики. Однак на XX Міжнародній науково-технічній конференції: «Проблеми розвитку рейкового транспорту», що пройшла наприкінці вересня цього року, наболіле питання про розсувних колісних парах знову було піднято і тепер воно може вийти на новий рівень. У конференції, організованій Далівським університетом, взяли участь представники кількох європейських країн: Росії, Білорусії, Польщі, Естонії, Чеської Республіки, Німеччини. Так що можна казати про можливе вирішення питання, актуального для європейської залізниці.

Підготувала: Тетяна Вауліна