Print

XV Всеукраїнський студентський конкурс перекладу «Художнє слово в світовій культурі»

 

Шановні здобувачі вищої освіти!

Кафедра германо-романської філології та перекладу навчально-наукового інституту міжнародних відносин

Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля запрошує вас до участі у

XV Всеукраїнському студентському конкурсі перекладу

Художнє слово в світовій культурі”

 

Роботи приймаються на електронну адресу bovt@snu.edu.ua до 30 квітня 2021 р.

Детальна інформація про Конкурс, а також правила оформлення конкурсних робіт міститься в Положенні за посиланням.

 

Номінації 1, 2. Кращий переклад поетичного твору з англійської мови на українську/російську.

 

Paul Laurence Dunbar

We Wear the Mask

 

We wear the mask that grins and lies,

It hides our cheeks and shades our eyes, —

This debt we pay to human guile;

With torn and bleeding hearts we smile,

And mouth with myriad subtleties.

 

Why should the world be over-wise,

In counting all our tears and sighs?

Nay, let them only see us, while

       We wear the mask.

 

We smile, but, O great Christ, our cries

To thee from tortured souls arise.

We sing, but oh the clay is vile

Beneath our feet, and long the mile;

But let the world dream otherwise,

       We wear the mask!

 

Номінації 3, 4. Кращий переклад поетичного твору з французької мови на українську/російську.

 

Jean-Roger Caussimon

Les cœurs purs

 

Ils ne sont pas encore amis
Des notaires et des notables
Ils ne sont pas encore admis
A dîner, le soir, à leur table…


Ils ne sont pas encore polis
Comme Papa le fut toujours
Ils ne sont pas encor salis
Par les combines au jour le jour…

Mais on leur dit que ça viendra
        Et, bien sur

Ils ne le croient pas
        Les cœurs purs…


Ils ne sont pas encor rusés
Ni blasés d'être un peu bohèmes
Ils ne sont pas encor usés
Par le métro des matins blêmes…


Ils ne sont pas encor conscrits
Bien qu'ils soient souvent engagés
Ils ne sont pas encor inscrits
Ni au chômage, ni aux congés…

Mais on leur dit que ça viendra
        Et, bien sur

Ils ne le croient pas
        Les cœurs purs…

 

Ils ne sont pas encor lassés
D'écouter chanter leur idole
Ils ne sont pas encor blessés
Par le temps qui tant nous désole…


Ils chantent des "songs", sur un banc
Ils n'ont pas honte de la rue
Ils ne sont pas encore perdants
Ils ne sont pas encor… perdus

 

Mais on leur dit que ça viendra
        Et, bien sur

Ils ne le croient pas
        Les cœurs purs…

 

 

Номінації 5, 6. Кращий переклад поетичного твору з німецької мови на українську/російську.

 

Christian Morgenstern

Im Reich der Interpunktionen

 

Im Reich der Interpunktionen

nicht fürder goldner Friede prunkt:

Die Semikolons werden Drohnen

genannt von Beistrich und von Punkt.

Es bildet sich zur selben Stund

ein Antisemikolonbund.

Die einzigen, die stumm entweichen

(wie immer), sind die Fragezeichen.

Die Semikolons, die sehr jammern,

umstellt man mit geschwungnen Klammern

und setzt die so gefangnen Wesen

noch obendrein in Parenthesen.

Das Minuszeichen naht, und – schwapp

da zieht er sie vom Leben ab.

Kopfschüttelnd blicken auf die Leichen

die heimgekehrten Fragezeichen.

Doch wehe! neuer Kampf sich schürzt:

Gedankenstrich auf Komma stürzt –

und fährt ihm schneidend durch den Hals,

bis dieser gleich und ebenfalls

(wie jener mörderisch bezweckt)

als Strichpunkt die Gefild bedeckt!…

Stumm trägt man auf den Totengarten

die Semikolon beider Arten.

Was übrig von Gedankenstrichen,

kommt schwarz und schweigsam nachgeschlichen.

Das Ausrufszeichen hält die Predigt;

das Kolon dient ihm als Adjunkt.

Dann, jeder Kommaform entledigt,

stapft heimwärts man, Strich, Punkt,

Strich, Punkt….

 

 

Номінації 7, 8, 9. Кращий переклад поетичного твору з української мови на англійську/французьку/німецьку.

 

Леся Українка

Мріє, не зрадь!

 

Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,

Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей.

А тепера я в тебе остатню надію вложила.

О, не згасни ти, світло безсонних очей!

 

Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари

в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,

вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе примари,

не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.

 

Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.

Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.

Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,

і тепер вже немає мені вороття.

 

Тільки – життя за життя! Мріє, станься живою!

Слово, коли ти живе, статися тілом пора.

Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,

той не вмре, не здобувши нового добра.

 

Мріє, колись ти літала орлом надо мною, –

дай мені крила свої, хочу їх мати сама,

хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,

а як прийдеться згинуть за теє – дарма!