Print

«Я – Луганчанин. І цим пишаюся»: Олександр Голубенко

 

Воспитатель сам должен быть тем,
чем он хочет сделать воспитанника.
В.И. Даль

18 лютого свій День народження святкує Почесний громадянин міста Луганськ, ректор одного з найбільших вищих навчальних закладів України – Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Олександр Леонідович Голубенко.

Це зараз для Олександра Голубенко все життя – як на долоні. Він багато досяг у житті: доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Почесний залізничник України, Почесний громадянин міста Луганськ (2000). Нагороджений орденами України “За заслуги” 1, 2 та 3 ступенів, Лауреат премії Мінвузу України і Державної премії України в галузі науки і техніки. Незважаючи на нагороди та звання, багаторічний досвід життя та праці, відповідальну посаду за столом з купою важливих паперів ви побачите доброзичливу та чуйну людину.

Його життєвий шлях розпочався у Луганську, біля славетної річки, на честь якої назване місто. Обираючи місце навчання, він віддав перевагу Луганському машинобудівному технікуму. Згодом розпочав трудову діяльність з посади слюсаря експериментального цеху Тепловозобудівного заводу.

Завжди прагнучи знань та пізнання нового, він, не покидаючи роботи, розпочав навчання в Машинобудівному інституті на вечірньому відділенні. Пізніше, прагнення до самовдосконалення зіграло свою роль. Пізніше впертий у своїх цілях Олександр в інституті втілив в життя свій винахід – підгумоване колесо для рухомого складу залізничного транспорту. Таких цілеспрямованих, ерудованих та обізнаних фахівців з великим бажанням чекають за кордоном, а він – залишився.

«Навіщо мені їхати з міста, яке я люблю? – відповів на запитання про змогу поїхати з міста Олександр Леонідович, – тут в мене є робота, яку я любив та люблю. Тут є минуле і тут є майбутнє. Їхати за заробітком – так і в рідному місті можна отримувати гідну платню. Коли кожен буде так робити, то наше місто та країна будуть процвітати. З цього приводу я завжди казав, що під лежачий камінь вода не тече».

Змінюється все. Вже майже пів сторіччя Олександр Голубенко присвятив Східноукраїнському національному університету імені Володимира Даля. Пройшовши всі ступені від студента до проректора, у 1997 році він був обраний на посаду ректора. Сьогодні він творить історію та виховує в університеті майбутнє свого рідного краю. Саме завдяки йому Далівський університет першим в Україні ввійшов у 2004 році до Болонського процесу, тим самим перейшовши на нові освітні стандарти. Саме він перетворив невеличкий інститут в національний університет та розвив його до найбільшого підприємства області.

Разом з тим, будувати Олександру Леонідовичу довелося не тільки своє життя, а згодом і потужний викладацький та студентський колектив університету, але й справжні будівлі. У 2001 році у Луганську з’явився неповторний синій аудиторний корпус, який зараз є візитною карткою не тільки університету, а й всього міста. А згодом на пустелі біля спортмайданчика виросли Храм Олександра Невського та затишний університетський парк. Для студентської братії Олександр Леонідович – взірець успіху та особистих якостей. «Роби як я!» – каже він своїм студентам та колегам.

Все закономірно йде вперед та розвивається. Так і в житті на кожному кроці свого життя доводиться робити вибір – куди йти дали? Вперед – так завжди робив і робить Олександр Голубенко. Зараз всі його плани пов’язані з його рідним університетом та Луганськом.

«Я очолюю один з найбільших колективів Луганська, – розповів Олександр Голубенко. – І звісно, усі мої плани пов’язані саме з розвитком та благополуччям вишу. Тут життя та робота нероздільні. Тим паче, що робота цікава. Це робота з молоддю – майбутнім нашого міста, які заряджають мене своїм оптимізмом щодня. Від того, які знання ми вкладемо в них, як виховаємо, залежить майбутнє кожного з них та держави в цілому».