Йде вже другий місяць війни. Україна мужньо протистоїть варварській агресії Російської Федерації. Мільйони людей на фронтах і в тилу докладають надлюдських зусиль для боротьби з ворогом, для допомоги нашим бійцям і біженцям. Українські військові, справжні герої, блискуче виконують свої завдання, і ми, цивільні, також маємо працювати чітко і злагоджено на спільну перемогу. Наша задача – допомагати військовим і волонтерам, а також якісно виконувати своє мобілізаційне завдання – організувати навчання, сприяти подальшій консолідації суспільства, адже попереду ще відбудова країни!
Колектив Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля саме на такі задачі спрямовує свої зусилля.
Пишу цей пост напередодні 102-ї річниці нашого університету і думаю про те, що в його історію вплетені всі виклики, що стояли і стоять перед нашою країною. Під час другої світової війни університет був евакуйований до Омська і відродився після її закінчення практично з нуля. Досяг значних результатів у своїй діяльності, отримав статус «національного», а пізніше – «дослідницького», одним з перших в Україні доєднався до Великої хартії європейських університетів.
2014 рік. Росія, не оголошуючи війни, ховаючись за терористами так званих ЛНР, ДНР, захопила наші території. Університет був вимушений переміститися з м. Луганськ до м. Сєвєродонецьк, на базу своєї філії. І знову розпочався процес відновлення. Завдяки зусиллям далівців, а також допомозі міжнародних партнерів, підтримці з боку Євросоюзу, США та багатьох інших країн СНУ ім. В. Даля зміг переосмислити своє нове становище, розробити стратегію розвитку і вийти на стабільне зростання за всіма показниками діяльності. Університет став освітнім, науковим і культурним центром Луганщини.
2022 рік. Повномасштабне вторгнення Росії. Сєвєродонецьк під ударами «градів», обстрілюється усіма видами зброї. На цей раз університет припинив свою діяльність лише на два тижні. За цей час значна частина колективу університету виїхали на дві нові локації: м. Дніпро і м. Кам’янець-Подільський. Допомога наших колег з Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара та Подільського державного університету, наших міжнародних партнерів, дозволили в екстремально короткі строки налагодити діяльність університету, поки в основному дистанційно. Попереду дуже багато роботи. Але я впевнена: наша країна вистоїть в цій війні, нас не здолати, ми все відбудуємо і відновимо. І наш університет повернеться на Луганщину, досягне нових висот, спрямовуючи увесь свій потенціал на відбудову регіону.
А поки що – працюємо, піклуємось одне про одного, допомагаємо ЗСУ, віримо у перемогу!
З Днем народження, Університете!
Ректор Ольга Поркуян